Untitled

Довгий час не викладаючи роботи на сайт, відчуваю, що наче позбавляю їх життя.
Цей вірш – заклик до розкриття прекрасного всередині нас, того, що часом перетворюється на маленькі вуглинки, насправді бажаючи горіти яскравим полум’ям. А які враження він викликає у вас?

“Я не хочу бути непомітною
Серед людей, огорнених дощем,
І від страхУ й турбот вся блідо-сірою,
Довгоочікуваним міражем.

Я не хочу бути некоханою,
Покинутою в прірві почуттів,
І непотрібною, і неохайною –
Мене щасливою Бог бачити хотів!

Я не хочу бути запізнілою,
Застряглою між каменів століть,
Знедоленою, спорожнілою,
Чи може згаданою мимохіть…

Я не хочу бути втраченою,
Ошуканою в “срібній клітці” із оков,
Я хочу бути вільною та справжньою!” –
Лунала десь у всесвіті Любов.