Щодня ми піддаємось ризику. На жаль, ми не знаємо, чи стане нам незнайомець другом чи “вовком в овечій шкурі”. Ми радіємо. Ми помиляємось. Ми зазнаємо поразки, падаємо на дно. Ми загартовуємось. Якщо ж такі загартовування стають невід’ємною частиною життя, ми ризикуємо втратити дещо безцінне – довіру. А, як відомо, без цієї складової душа в людини хворіє, вона мертвіє, перечікуючи “бойові дії” в безпечній рідній шкарлупі. І там добре. Ми переконуємо себе, що щасливі. Поразки ж страшніші за самотність, чи не так?
Чужинці
Ми чужинці серед натовпу вовків,
Ми чужинці, ми шукаємо своїх.
Кожен тут чужинець не по своїй волі –
Страшно, коли в спину все ножі й ножі.
