Це той випадок, коли слова говорять самі за себе. Такими роботами нелегко ділитись, але щоразу я вчуся розкриватись і представляти оціненню свої вірші, думки та почуття.
Дякую Богу за те, що в потрібні моменти слова знаходять своє призначення й відкривають переді мною нові простори, показуючи правильний напрямок.
Забуті місця
Є такі місця, куди не варто повертатись,
Куди давно забутий слід,
Якщо ж і подумки туди звертатись,
Відчуєш на собі колючий дріт.
Але вони стоять застиглим маяком,
Зворотнім відліком у пошуку себе,
Давно колись запаленим мостом,
Що палить все дотла тепер.
Гори ж усе! Гори, як світло!
Вулкана лавою страхИ спали!
Я стану океаном, стану вітром,
Я поселю троянди на живій землі!
Дуже сильно й відверто. Радію тому що ти оптимістично налаштована заполонити пустелю трояндами) Я в тебе вірю, ти зможеш😘
Дякую, приємно читати такі слова <3